Межигір'я

Станція метро Героїв Дніпра. Звідси за 50 українських піастрів хвилин за двадцять можна добратися до Межигір'я, колишньої резиденції самі знаєте кого. Ну максимум за півгодинки, на випадок якщо візниця трапиться полохливий і злякавшись патруля на виїзді з Києва (що полює на, як так розумію нелегальних перевізників), поїде кущами. З тих самих пір 14 лютого місяця 2014 року коли самі знаєте хто перестав бути самі знаєте ким ця місцина волею парламенту опинилася у відкритому для всіх доступі. Наступного дня, як пише Вікіпедія, сюди пустили офіційний маршрут, який по факту є не дуже то й офіційним. Але то вже зовсім інше історія.

Буки

     

П’ята ранку суботи. Повітря дихає прохолодною свіжістю та ароматом квіту акацій. Хронічно не вистачає звичних запахів автомобільних вихлопів. В небі самотній літак повільно заходить на посадку спускаючись у бік Жулян, два двірники дискутують про тактичну схему гри збірної у вчорашній грі з албанцями, а на порожніх вулицях з’являються бігуни – поодинокі безжальні карателі власних зайвих кілограмів.

Кіровоградські вихідні

Поїздка до Кіровограду декілька тижнів висіла нагадуванням у календарі телефону з досить промовистою назвою – кіровогрАД. Так, я не мав ніяковісінького уявлення про це місто, але нічого хорошого від вояжу туди не очікував. Чітких асоціацій віднаходилося лише дві: фраза-погроза тренера «Волині» Кварцяного за невдалу гру комусь зі своїх недолугих футболістів «вернешься Дима ты в свой солнечный Кировоград» і те, що місцеві краї свого часу називалися Новою Сербією. Чогось такого, що неодмінно варто побачити у цьому облцентрі  і гордо вважати життя прожитим не намарно захаращене горище пам'яті не містило. Тут ніколи не грав Златан Ібрагімовіч, тут не траплялися знакові поворотні історичні події, про нього навіть не знімали кіно. Проте інтернет вперто радив у другій половині квітня оцінити місцеві тюльпани, тож на зло всьому голандському референдуму дух мандрів кликав.

Музей Ханенків

Вихідні кожен проводить по-своєму. Звісно, якщо вони, вихідні, у вас є. І безперечно все залежить від кількості наявних життєвих сил після робочого тижня щоб спромогтися на щось більше ніж перегляд чемпіонату Швеції з кьорлінгу. Так чи інакше, а вихідні у кожного різні...

Київський Національний музей історії України. Екскурсійні нотатки

В роботі музеїв є одна хороша практика – раз на місяць туди пускають безкоштовно. Тобто абсолютно отакотпросто можна зайти і повештатися поміж старожитностей по повній нахапавшись вражень і емоцій. Не те що б 30-40 гривень були аж такою не підйомною сумою, але все-таки така дрібничка нічосє «дрібничка», тиждень на метро можна їздити теж відіграє важливу роль. В київському Національному музеї історії таким «вільним» днем є останній понеділок місяця. Тож у цьому пості буде невеличкий фото звіт про вояж до цієї скарбниці історії.

Do you speak in…іпм

На планеті зафіксовано п’ять – шість тисяч мов. «Люфт» у тисячу їх штук пов'язний із стабільною регулярністю їх зникнення. Як каже Вікіпедія ( хоч цей ресурс досить зручний та всезнаючий, як на мене там зловживають з іграми у 2.0. Автори неперевіреного походження з лихого умислу чи без нього можуть написати що завгодно) одна мова зникає кожного тижня, «приєднується до більшості» як сказав би Дейвіс Норман (автор чи не найвагомішого комплексного дослідження про історію Європи. При чому найвагомішого в буквальному сенсі. Не вірите – замовте цю цеглинку на абонементі і перевірте особисто).

Мови є різні. Є традиційні - ними користуються народи та держави. Часто ті стають міжнародним і міждержавним об’єктом користування. Вони різні за фонетикою, граматикою і т.д. Навіть за кількістю слів. Словник Вільяма Шекспіра нараховував 12000 слів. Словник представника племені мумбо-юмбо складав 300 слів. Громадянка Елла Щукіна легко і невимушено користувалася 30 фразами.

Бібліотеки та медіа - "вдарити" адвокацією по змі ?

Часи, коли європейські чи арабські обивателі ладні були кілька тижнів під палючим сонцем і піщаними бурями долати африканські пустелі верхи на верблюді виключно заради відвідин Олександрійської бібліотеки; коли хранитель бібліотеки Лауренціана у Флоренції вважався фактично другою особою в державі; або часи династії Цін за якої не зважаючи на те, що чотири з семи бібліотек країни обслуговували виключно імператора, очільник держави все одно не мав права забрати жодної книжки додому почитати на дозвіллі - минули.

Як не сумно визнавати, але бібліотеки сьогодні займають далеко не перші позиції серед місць, які сучасна людина прагне регулярно відвідувати хоча б раз на тиждень. На щастя, бібліотека всупереч цьому таки існує, адже важливість виконуваної нею функції лишається беззаперечною.